Міжнародний День освіти 2020:

Як програма DAFI дала нові можливості біженцям, котрі прагнуть отримати вищу освіту в Україні (ВІДЕО)

24 січня 2020 – Міжнародний День освіти, який був вперше проголошений у 2018 році Організацією Об’єднаних Націй, для відзначення ролі освіти для миру та розвитку.

Освіта є надзвичайно важливою для біженців. Це вірний шлях до відновлення особистої мети в житті та гідності людини після травми внаслідок вимушеного переміщення. Це шлях до ринку праці та економічної свободи, що ставить крапку у фінансовій залежності від інших.

Нині у світі понад 40 мільйонів біженців. З них, майже сім мільйонів – діти. На глобальному рівні, кількість біженців, яка навчалась у початкових школах у 2018 році, становила 63 % дітей відповідного віку, а кількість тих, хто продовжив навчання у середній школі, значно зменшилась й сягла 24%. І лише 3% дітей пішли здобувати освіту у вищих навчальних закладах (цифри наведені зі звіту УВКБ ООН “Підсилюємо: Освіта для біженців під час кризи” (доступно тільки англійською мовою).

Однією з гуманітарно-освітніх програм, спрямованих на забезпечення біженців в Україні доступом до вищої освіти є освітня стипендія DAFI ім. Альберта Ейнштейна. Упродовж одинадцяти років, DAFI надає найбільш важливу стипендію для біженців і шукачів притулку. За цей час 27 біженців у різних містах України стали стипендіатами цієї програми, яку щедро фінансує уряд Німеччини.

Вища освіта є пріоритетом для Агентства ООН у справах біженців (УВКБ ООН), як відзначено у доповіді «Освіта 2030: Стратегія для освіти для біженців», і створює невід’ємну частину мандату УВКБ ООН щодо захисту та пошуку довгострокових рішень. Вища освіта робить зі студентів майбутніх лідерів. Це заохочує розвиток творчості та енергії у молодих біженців, розвиває критичні навички прийняття рішень, посилює їхній голос та сприяє швидким змінам.

Програма DAFI дозволяє молодим біженцям розкрити свій потенціал. Багато з них стають активістами, волонтерами. Їхнє бачення світу дуже розширюється і вони починають надихати навіть своїх українських друзів. Ця програма є важливою для біженців, створюючи оточення, де вони можуть обмінюватись досвідом, дізнаватись більше про Україну, ділитись із однокурсниками своїми спогадами, культурою та викликами, з якими вони стикаються щодня.

Щоб підтримувати академічні досягнення та розвиток навичок, стипендія DAFI покриває широкий спектр витрат: від сплати за навчання та навчальних матеріалів, до витрат на харчування, транспорт, житло тощо. Вони отримують додаткову підтримку через моніторинг їхнього навчання, потреб, а також соціально-психологічну підтримку та менторство. Біженці стають інтегрованою частиною суспільства і починають приносити свій внесок у розвиток економіки приймаючої держави.

Азіз, Халіл та Міна – три молодих біженця з 10 нинішніх стипендіатів DAFI,  які надихають своїми потужними історіями та змушують вірити, що все можливо.

Азіз Ахмад

Азіз приїхав в Україну 7 років тому з Афганістану. Один, без батьків, ще будучи неповнолітньою дитиною. Попри війну у рідній країні, Азіз мріяв навчатися та одружитися, як і всі люди. Але найголовніше бажання – жити у безпеці, і мотивувало його вирушити у складний шлях до України і розпочати нове життя.

 «Кажуть, якщо Бог забирає в тебе щось, він обов’язково дасть інше натомість. Щось, що ти навіть не мріяв отримати. І я думаю, те, що я отримав тут, вартувало того, що я залишив у рідній країні».

Азіз

7.12.2019 08527

7.12.2019 08607

7.12.2019 08610

Спочатку, хлопець навчався в ліцеї і працював близько двох років у шахті. А згодом вступив до Червоноградського гірничо-економічного коледжу на факультет «Підземного гірничого господарства» та здобув стипендію DAFI. Нині, окрім навчання, Азіз полюбляє грати у футбол у вільний час. Він одразу полюбив Україну і її культуру, оволодів мовою, швидко звик до тутешнього життя та знайшов багатьох друзів.

«В Україні люди добрі та приємні, треба не боятися до них підходити і спілкуватися».

Азіз

Халіл

Халіл прибув в Україну п’ять років тому після початку війни в Сирії. Він планував навчатися на лікаря у рідному місті, проте доля вирішила інакше. Коли вперше приїхав в Україну, була зима і дуже холодно. Вдягнутий у легкий одяг, не розуміючи мови, Халіл опинився у Полтаві, де перший час разом із братом працював у вуличному кафе. Трохи згодом, він вступив до місцевого університету, але через деякий час вирішив поїхати до Харкова і спробувати досягти своєї мрії та вступити на медичний факультет. Зрештою, йому це вдалося. За підтримки програми DAFI, він нині навчається у Харківському національному університеті ім. В. Н. Каразіна. У вільний від навчання час Халіл пише вірші курдською мовою.

 «Моєю мрією було стати лікарем, тепер це стало реальністю і я вивчаю абсолютно нову культуру, я люблю Україну!»

Халіл

7.12.2019 08639

7.12.2019 08449

Міна

Міна приїхала з Іраку 5 років тому разом із своєю родиною. Завдяки батьку, з дитинства цікавилася комп’ютерним програмуванням, вивчала його завдяки різним відео-урокам у YouTube. Самостійно, через соціальні мережі, вона вивчила кілька мов програмування. Нині Україна для Міни – друга Батьківщина. Вона вірить, що саме тут знайде можливості розвиватися і стати тим, ким вона мріяла. Міна успішно склала тести ЗНО, і за підтримки DAFI навчається у Черкаському національному технологічному університеті на спеціальності «Комп’ютерна інженерія».

 «Нічого не відбувається дуже швидко, треба старатися, терпіти і все обов’язково вийде».

Міна

7.12.2019 08581

7.12.2019 08668

Дівчина мріє стати веб-дизайнеркою, а згодом піти в аспірантуру і викладати в університеті.

Стипендія DAFI дуже кардинально змінила життя цих молодих людей, дала їм надію та нові можливості. УВКБ ООН в Україні координує цю програму вже 11 років. Ми раді бачити, як вона змінює життя молодих талановитих біженців та шукачів притулку. Багато хто з них вже закінчили навчання та освоїли такі важливі професії як лікарі, програмісти, дизайнери, спортсмени та митці.