Сучасні книги про біженців, про які нам варто знати

У Всесвітній день книги, ми пропонуємо вам ознайомитись з книгами авторів біженців та книгами про біженців

Життя навколо нас проходить з такою швидкістю, що ми не в змозі оцінити кожен його фрагмент. Особливо, коли це – життя біженців, де потік історій проноситься повз нас змазаною картинкою натовпу, криком дитини та гуркотом валізи, наповненої найнеобхіднішим. І в той час, як ми не маємо змоги до кінця проаналізувати кожен фрагмент – це роблять письменники. Їм вдається зловити в потоці життя невеликий фрагмент, чи долю, поставити її на тимчасовий постамент і описати так, що це життя стає окремою мозаїкою з відчуттів, емоцій та спогадів.

У Всесвітній день книги та авторського права, ми пропонуємо вам ознайомитись з книгами авторів, які змогли спіймати цей момент. Ви можете обрати той фрагмент мозаїки, який вам особливо цікавий – і поринути у світ цієї людини. Спочатку буде низка книг, написала самими біженцями про їх життя, потім – художня література про біженців, дитяча література та, наостанок – лірика.

Автори-біженці: вони пережили те, про що пишуть

Ніхто не може описати пригоди біженців краще, ніж самі біженці. Саме тому, в першу чергу, ми згадуємо тих письменників, які вже мають світове ім’я та описали своє життя так, що хочеться пірнути в ці книги з головою.

Серед них, Малала Юсуфзай, біженка з Пакистану. Вона написала низку книг, серед них: “Ми переміщені”, “Я Малала”, “Чарівний олівець Малали (Malala’s Magic Pencil), “Малала: як я почала захищати права дівчат” (Malala: My Story of Standing Up for Girls’ Rights). В книзі “Ми – переміщені” – Малала описує власний досвід зміни країни та історії тих біженців, яких вона зустріла пізніше. Це колекція з думок та історій, які показують різні грані однієї проблеми – вимушеної зміни всього знайомого, у пошуках шансу на виживання. В книзі “Я – Малала” вона описує своє дитинство в Пакистані, де до влади прийшов Талібан. Відповідно, тоді музика була заборонена, як і танці, а освіта передбачалась загалом для чоловіків, і з релігійним ухилом. І Малала, яка продовжувала боротись за право на освіту, була майже вбита, коли їй в обличчя вистрілили по дорозі в школу. В цій книзі читач проходить разом з Малалою етапи її становлення в умовах жорстокого режиму на шлях боротьби за базові права, навіть ціною свого здоров’я та життя. Дві наступні книги: “Чарівний олівець Малали” та “Малала: як я почала захищати права дівчат” – це дитячі книги, в яких Малала в простих прикладах та образах описує життя дітей в різних країнах, які не мають права вчитись, бояться минулого, але зростають сильними.

Халед Хоссейні не застав жорстокості нового режиму в Афганістані, бо був тоді з батьками в Ірані. Коли на його Батьківщині стався переворот, сім’я мусила покинути все, що там лишилось, і почати життя з нуля в новій країні. Тому, чоловік ріс з відчуттям втрати та бажанням розповісти світу про свою країну. Так з’явилось дві книги: “Ловець повітряних зміїв” та “Молитва морю”. Перша книга стала бестселером і навіть була екранізована в однойменному фільмі. В цій історії Хоссейні розповідає про хлопчика, який застав зміну режиму, про його відносини з другом, з батьком, іншими – та втечу з Афганістану, в який він потім повернеться знову, ризикуючи життям. Друга книга, “Молитва морю” – це спроба Хоссейні привернути увагу суспільства до величезної кількості біженців, які загинули в морі. Книга написана у формі листа-спогадів батька про подорож та стосунки з його сином, Аланом Курді, який став відомим посмертно, затонувши біля берегів Туреччини.

В’єт Тан Нґуєн тікав з В’єтнаму, захопленому комуністами. На власних рефлексіях, дослідженнях та спогадах сім’ї він написав дві книги. Для роботи над книгою “Переміщені: письменники-біженці про життя біженців” він запросив до участі 17 інших біженців з низки країн: Мексики, Боснії, Ірану, Афганістану, Радянського Союзу, Угорщини, Чилі, Ефіопії, інших. Спогади учасників склали колекцію з есе. Кожне з цих есе наповнене рефлексіями, колоритом та емоціями окремої людини. Друга книга В’єт Тан Нґуєна – “Біженець”, описує його власне життя, культурний шок, який він пережив, приїхавши в Америку, історії та сповіді людей, яких він зустрів. Ця книга виграла низку нагород і стала бестселером, відобразивши поєднання двох культур, двох світів.

Деякі долі біженців настільки дивовижні, що книги про них здаються кращими за фільми. Так, у книзі “В польоті: Від сироти війни до зіркової балерини” Мікаела де Принс згадує часи, як вона із сироти в Сьєрра-Леоне – стала балериною та танцівницею в сучасній музичній індустрії. На початку життя, з її спогадів, в неї не було шансів на успіх, адже вона мала рідкісне захворювання шкіри, і її називали дитиною диявола. Проте, пройшовши довгий шлях, майстерністю своїх танців вона досягла американських екранів.

В книзі “Рю”, що означає “струмочок”, Кім Тхюї рефлексує про час, як вона тікала з В’єтнаму, і, зрештою, опинилась в Канаді. Переплітаючи спогади з ідеями та метафорами, вона пише поетично, з легкою іронією, хоча спогади не завжди там є легкі.

І зрештою, не варто забувати Ісабель Альєнде. Тікаючи у свій час з Чилі, вона розуміє важливість того, аби біженці були почуті. Тому в книзі “Там, за зимою”, вони описує не тільки важкі обставини, в які потрапляють люди через холодну непогоду, але і важкий психологічний стан людей, який може “відігріти” лише любов, прийняття, співчуття.  Новий роман Ісабель, який вийшов у 2020-му році, “Довга пелюстка моря” розповідає про долю двох біженців на тлі громадянської війни в Іспанії, чий вимушений шлюб під час втечі до Чилі поступово поглиблюється у справжнє кохання, що розквітає на тлі війни та потрясінь.

 

Книги, які дозволяють поринути у світ реальних пригод

Якщо ви хочете здійснити подорож разом з героєм, тікаючи від війни, чи переслідувань – то вам достатньо лише вибрати цікаву вам країну. Якщо ви хочете помандрувати з Іраку в Європу в пошуках безпечного життя разом з головним героєм, то вам сподобається книга Улісс із Багдада Еріка-Емманюеля Шмітта. В ній він порушує філософські питання того, хто є людина, а що є натовп, що є кордони для сучасної людини та що таке реальність.

Якщо ви полюбляєте фотокниги більше, то Розмарі МакКарні приготувала для вас підбірку фотопортретів дітей-біженців з усього світу в книзіДе я буду жити? (Where Will I Live?). В цих світлинах відображено всю палітру почуттів, які мусили пережити діти, опинившись в полум’ї війни, революції, голоду чи воєнного конфлікту. В цих фотоесе авторка хотіла показати в першу чергу не страждання, а силу, з якою діти проходили ці труднощі. Тому, це книга оптимізму та натхнення, яка залишить цікаві історії в житті своїх читачів.

В книзі Біженець, Алан Гратц описує життя трьох дітей різних поколінь, країн та часів. Перший – Йозеф, який тікає з фашистської Германії в 1938 році, друга – Ізабель, яка шукає безпечний дім від протестів в Гавані в 1994 році, і третій – Махмуд, який у 2015 році тікає з Алеппо. В той час як героїв розділяє час, відстань та досвід, їх об’єднує один результат. Ця книга – можливість подивитись на явище біженства через призму досвіду різних людей.

В книзі Час чудес, Анна-Лорі Бонду розповідає про втечу жінки, яку звали Глорія, з Грузії. Вона подорожує з сиротою Блезем, про якого вона вирішила піклуватись. Вони тікають від політичних негараздів в країні та пішки прямують до Франції. І в дорозі Глорія дізнається про чудесне походження Блеза.

Про те, що вимушені подорожі часто пов’язані з сімейними драмами пише Важді Муавад в книзі “Пожежі”. В цій п’єсі він описує життя близнюків, Жанни та Сімона, перед якими стоїть завдання розплутати сімейні таємниці. Для цього вони їдуть на схід, аби дізнатись хто є вони та їх коріння насправді, і що змусило їх маму покинути Батьківщину у свій час.

Для того, аби явище біженства не асоціювалось лише з сучасним часом, низка письменників описує біженців в інших історичних процесах. Так, Мюрел Гілік в книзі “Колись в них була країна: про двох молодих біженців Другої Світової Війни”, описує те, як виживали під час війни двоє юнаків. Для цього він використовує різноманітні джерела тих часів, у тому числі листи, телеграми та поліцейські записи. Крім того, що читач може відчути себе частиною тих подій, він може прослідкувати передумови створення Конвенції про біженців. А Ільма Ракуза, у книзі “Море моря згадує про часи, коли Європа проходила історичні зміни 50-х – 60-х років у своєму становленні. Про людей, які адаптувались під нові умови, про тих, хто був вимушений поміняти житло, про свої власні рефлексії.

Книга “Вахід”, написана Крістіаном Хустедом, унікальна завдяки своєму авторові. Попри те, що він – драматург, Крістіан прийняв рішення відчути на собі, що таке криза біженців. Він поміняв свої документи на іранські, та вирушив у самий вир подій. З біженцями він прожив півтора місяця, і рефлексії про те, якою є система надання притулку описав в цій книзі.

Кадер Абдула в книзі “Будівля мечеті”, показує ситуацію в Ірані до політичного перевороту. Через долю трьох родичів, які живуть разом в одній будівлі, він показує їх очікування, страхи та реакцію на труднощі. А також показує, якими є психологічні наслідки різких змін, аби читач краще розумів мотивацію тих, хто все-таки наважується покинути Батьківщину. Про інші політичні зміни в країнах також пише Бессі Хед в книзі “Коли збираються дощові хмари”. В цій книзі описується життя політичного біженця з Південно-Африканської Республіки, який мусить виживати в новій для нього країні, Ботсвані.

З книжок, які торкаються теми біженців дотично є книга Гораціо Кастелланоса Моя “Нечуттєвість”. В ній він описує сюрреалістичний досвід автора з латинської Америки, який мусить відредагувати документ католицької церкви щодо порушень права людини у воєнному режимі, і на фоні даних з цього документа, він бачить картини минулого.

Маленькі, але сильні: книги про дітей і для дітей

Найбільша різноманітність є серед дитячих книжок. Оскільки серед біженців є багато дітей, вони вимушені дорослішати в небезпечних умовах, в нових країнах, вивчаючи незнайому мову, борючись за своє визнання. У низці книг автори показують життя дітей через призму маленьких речей: посуду, камінчиків, тварин, олівців, тощо.

В книзі “Лубна і камінчик, Венді Меддур описує дівчинку, в якої був друг-камінчик. Камінчик її вислуховував, допомагав проходити труднощі. Проте, коли вона зустріне одного хлопчика, то зрозуміє, що йому гірше за неї – і йому камінчик потрібен більше. Це історія про дружбу і про цінність справжніх стосунків. А Ребекка Янг в книзі Чашечка, пише про хлопчика, який хоробро вирішує подорожувати з дому, де йому небезпечно жити, в новий дім. Він бере з собою чашечку, в яку кладе купку землі своєї країни, і  вирушає в морські подорожі. На нього чекають як штилі, так і шторми, проте він безупинно йде вперед.

У книзі “Червоний олівець” Андреа Девіс Пінкні, змальовується життя сомалійської дівчинки, яка втратила все що мала після нападу джанджавідів. Вона намагається пішки дійти до табору для біженців, і дорогою отримує в подарунок червоний олівець – він дає їй надію та відкриває нові можливості. Емі Шрьодс і Даг Кунц написали книгу Втрачений і знайдений кіт: Історія про неймовірні пригоди Кункуша. В цій книзі простою мовою автори описують як під час подорожі сім’ї з Іраку, вони загубили кота. І як дивовижним чином кіт потім до них повернувся. Ця книга показує біженців, як людей, які проходять ті самі труднощі, і допоможе дитині відчути себе частиною пригоди кота Кункуша.

У той час, як історії біженців цікаві самі по собі в прочитанні, є письменники, які поєднують свою історію – з мистецтвом. Таким чином, книги мають свій унікальний та неповторний смак. Серед них є книга Сходинкою, яка унікальна завдяки незвичному поєднанню історії – з камінням. Письменниця Маргрієт Руурс натрапила на ілюстрації сирійського митця Нізара Алі Бадра, зроблені з каменя, і запропонувала йому проілюструвати її історію. Це книга, в який поєднується весь спектр людських переживань сирійської сім’ї біженців з унікальним мистецтвом. Схожою за ідеєю та гарними ілюстраціями є книга Одяг з історій: Дорога до свободи людей Хмонги. Особливість цієї книги є в тому, що автори: Діа, Чу і Ніа Тао Ча – описують шлях в’єтнамців до безпечної країни через мистецтво народного шиття. Тому, на кожній ілюстрації є нитки та шви, які показують цю історію як зшиту з досвіду та випадків.

_94771336_stones4

spread-01

stepping-interior-1

third-image-by-syrian-stone-artist

Книга “Подорож – Франчески Санна, є хорошим підручником біженства для найменших. З великими ілюстраціями на всю сторінку та цікавими дилемами, з якими стикаються біженці, книга може пояснити дітям що означає міняти дім. Інша книга, яка описує досвід в’єтнамських біженців через призму власного дитячого досвіду та яскравих ілюстрацій є книга – “Навиворіт і знову назад”, Тханхи Лаі.

В книзі “Довгий шлях до води”, Лінда Сью Парк та Джинжер Ноултон описують життя двох суданських юнаків, яким доводиться щодня здійснювати тривалі подорожі за чистою водою. Живучи в цій рутині вони роздумують чи є вихід з цієї ситуації, та чи існує життя за межами виживання. Ці книги дозволять читачу зануритись у світ, в якому люди вчаться виживати раніше, ніж вони пізнають, що таке життя.

Крім того, про те, як живуть біженці під час переїзду в країну-притулок, можна прочитати в книзі, “Об’єднані ізгої” – Уоррена Джона. Він описує ситуацію, яка склалася, коли влада обрала в цілях експерименту містечко Кларкстон, аби туди поселити біженців. Це хороший художній аналіз того, як відбувається адаптація біженців, як сприймають їх місцеві жителі, та що відбувається, коли молоді біженці об’єднуються в одну футбольну команду.

Іншою унікальною книгою є та, в якій взяло участь 34 авторів – “Вітаємо! 34 автори за біженців”. В цій колекції есе, ілюстрацій, історій, переплітається в мереживо різних думок та ідей авторів, від чого вибудовується комплексна картина явища біженства.

Українська письменниця Надія Гербіш в книзі “Мене звати Мар’ям описує життя дівчинки, яка мусила разом із сім’єю покинути свою країну. На Батьківщині в них був великий дім, друзі, проте в новій країні на них чекала лише маленька квартирка, незнайомі звуки нової мови та чужі обличчя. Через долю Мар’ям, Надія Гербіш показує, з якими труднощами стикаються біженці, і що, насправді, переїзд для них буває складнішим, ніж може здаватись.

Коли проза своє проговорила лишається лірика

Окрім прози, є автори, які показують життя біженців через призму лірики. Для них не так важлива історія у всіх її деталях, як почуття та емоції, які її супроводжують.

Одна з поетів, про яких варто згадати – це Драґіца Райчич, зі збіркою “Інтеграція”. З початку балканських воєн 1991 року вона емігрувала до Швейцарії, нині мешкає в Австрії. Її вірші написані всупереч орфографічним і синтаксичним нормам. Але не тому, що Драґіца Райчич не володіє німецькою мовою: вона прагне у своїх віршах висловити мігрантську відчуженість і часто відкинутість, замкнутість в громаді собі подібних, приреченість на культурну ізоляцію в країні перебування.

Табан Ло Лійонг, несучи тягар спогадів минулого, створив написав низку віршів, які увійшли у збірку “Несучи знання до пальмового дерева”. У своїй ліриці він критикує англійський колоніалізм та ділиться ідеями того, яким була творча та інтелектуальна історія африканців.

У своїй збірці “Навчаючи матір як народжувати”, Ворсан Шир ділиться почуттями, які відчуває біженець протягом травмуючого досвіду зміни життя. І її лірика настільки сподобалась читачам, що в пісні Бейонсе “Лимонад”, можна вгадати адаптовані елементи віршів Ворсана Шир.

Про те, як біженців переслідує їх минуле навіть, коли вони успішно влаштувались в новій країні пише Ларрі Трамбле в книзі “Помаранчевий сад”. Він описує чоловіка, який вчиться на актора в Монреалі, і роль, яку йому дали грати – заторкнула ту згадку минулого, яку він волів би не згадувати так часто. Це примусило його згадати бомбу, яка вбила дідуся та бабусю, війну, а також брата. У гострій ліриці, автору вдалося донести почуття героя і показати вагу тягаря минулого через його образ.

За останні роки письменники ловили ті миті з життя біженців, які ми могли не помітити через їх швидкоплинність. Але завдяки книгам – ми можемо побачити ті фрагменти життя ближче, і пройти їх разом з героями. Серед книг є ті, які можуть зацікавити читача гострим сюжетом, інтригою, лірикою або тим, що їх писав сам герой. І, що ми знаємо точно, кожна з цих книг – доповнила скарбницю світової бібліотеки.

 

То з якої книги почнеш ти?