Від шукача притулку до гуманітарного працівника: надихаюча історія одного одесита

Повномасштабна ескалація війни в лютому 2022 році в Україні викликала у 36-річного Алі почуття тривоги та відчаю. Переживши війну в Афганістані, Алі усвідомлював далекосяжні негативні наслідки широкомасштабних військових дій на життя мирного населення.

«24 роки тому батьки забрали мене та брата з сестрою та переїхали з Афганістану, рятуючись від війни та переслідувань. Мені тоді було 12 років», – згадує Алі.

Україна стала для родини новою батьківщиною. «Ми більше переживаємо та хвилюємось щодо ситуації в Україні, ніж в Афганістані, і ми намагаємось допомогти, чи можемо», – каже Алі.

Одразу після початку війни Алі та його дружина – власники невеликого магазину одягу в Одесі, почали займатись благодійністю та передавати одяг внутрішньо переміщеним особам (ВПО), яких з кожним з днем ставало більше. Володіючи кількома мовами, Алі також надавав волонтерську допомогу біженцям та шукачам притулку в громадській організації  «Десяте квітня», допомагав з перекладами. Саме від «Десятого квітня» Алі згодом отримав пропозицію приєднатись до команди в якості соціального працівника та логіста.

«Саме в такий момент, коли країні вкрай потрібна допомога, необхідно включатись, робити добрі справи. Зараз я багато працюю з людьми, які постраждали від обстрілів в Одеській області, – каже Алі. – Ми роздаємо гуманітарну допомогу, яка є вкрай необхідною для постраждалих людей. Те, що відбувається в селах поруч із лінією фронту, це просто жахливо, там все розбите, будинки зруйновані, люди там ледве виживають».

Вже більше року Алі працює в гуманітарній організації. Хоча робота дуже важка і фізично і психологічно, він жодного разу не пожалкував про те що обрав таку роботу.

«Вдячність в очах людей надихає найбільше, заради цього забуваєш про втому, – каже Алі. – Дівчинка – переселенка із родини з Херсону подарувала мені жовто-блакитну стрічку, яку сплела сама, і це мене дуже зворушило, такі моменти не забуваються».

Також Алі надихається роботою команди та керівниками «Десятого квітня». «Працівники цієї організації допомагали нам, коли ми були шукачами притулку, я бачив як віддано вони працювали. Сьогодні в команді є колеги – переселенці, з Херсону, з Миколаєва, я бачу з якою великою душею вони все роблять і це дуже надихає і мене працювати якнайкраще і робити більше», каже Алі.

А ще – підтримка родини. І дружина, і 15-річний син не хочуть залишати Україну і намагаються допомагати, чи можуть. «Ось нещодавно, під час роздачі будівельних матеріалів, які видавали жителям будинку, що постраждав під час обстрілу в Одесі, син поїхав на роздачі і допомагав розвантажувати, і до ночі був зі мною», пишається сином Алі.

Відповідно до Огляду гуманітарних потреб України та Плану гуманітарного реагування для України на 2023 рік, приблизно 18 мільйонів людей потребують гуманітарної допомоги у 2023 році. Гуманітарні потреби є особливо гострими для ВПО, які є переміщеними особами вже тривалий час; для тих, хто вже знаходився у вразливому становищі і залишався вдома протягом війни, особливо на сході та півдні; і тих, хто повернувся до районів, де все ще бракує базових послуг та іншої підтримки для реінтеграції, переважно на півночі та півдні.

УВКБ ООН співпрацює з 29-ма партнерськими організаціями, як-от «Десяте квітня», щоби допомагати нужденним людям по всій Україні. Завдяки щедрій підтримці донорів, у 2023 році УВКБ ООН прагне допомогти 3,6 мільйонам людей в Україні, підтримуючи та доповнюючи заходи української влади, надаючи понад 4,6 мільйона послуг у питаннях захисту, екстреної допомоги з житлом, а також грошової та негрошової допомоги. Наразі 1,88 мільйона отримали таку допомогу та послуги від УВКБ ООН та його партнерів, починаючи з січня 2023 року.

Поділитися на Facebook Поділитися на Twitter