Мова – це дорога до серця інших культур

«Моє життя в Іраку стрімко змінилось після того, як почалась війна», – відзначив Разван, підліток, який зараз проживає в Києві. Він прибув сюди півтора роки назад, але чітко пам’ятає ті зруйновані будинки в його рідному місті, і те, як люди полишали його, тікаючи від небезпеки. Разван залишив Ірак разом зі своїми батьками  та чотирма братами. Спочатку вони дістались до Туреччини, а потім прилетіли в Київ. «Потрібно мати неабияку сміливість, щоб покинути все», – говорить Разван коли згадує, якими засмученими вони були в той момент, коли залишали тих, кого люблять, своїх рідиних,  задля того, щоб знайти країну, що може їх захистити від небезпек.Приїхавши до Києва, Разван та його сім’я негайно подали заявку на отримання притулку, відчуваючи, що в Україні вони можуть бути в безпеці та забути своє травматичне минуле.

Хоча і Разван відчував, що він і його сім’я будуть у безпеці в Україні, йому все одно було дуже важко адаптуватися. Коли він тільки прибув, Развану бракувало його друзів, які залишились в Іраку, і відчував себе дуже самотнім. Мова стала однією з перших перешкод, з якими зіштовхнувся Разван, намагаючись інтегруватися і відчувати себе як вдома, адже Разван розмовляв тільки арабською та курдською мовами.

Мовні бар’єри у спілкуванні  були  викликом не тільки для Развана, але й для багатьох інших біженців, які були змушені втекти зі своїх країн та реалізуватись у новому суспільстві. Саме тому, у 2003 році, коли кількість біженців в Україні почала суттєво зростати, Агентство ООН у справах біженців в Україні (UNHCR) у співпраці з Міжнародним фондом “Відродження” відкрили перші курси української мови в Інтеграційному центрі для біженців у Києві.

Тетяна є однією з викладачок мови в Інтеграційному центрі для біженців у Києві й працює там з 2015 року. Вона стала свідком позитивного впливу мовних курсів на життя біженців, які проживають в Україні. На питання, що потрібно для того, аби бути вчителем української мови для біженців, вона відповідає, що “треба бути терплячим, турботливим та уважним до слухачів курсу, а найголовніше вірити у їхні можливості”. Тетяна вважає, що це ключові поради, які сприятимуть біженцям почуватись впевнено і з легкістю інтегруватись у новому суспільстві.

Починаючи з 2009 року, мовні курси проходили під керівництвом партнера UNHCR, благодійного фонду  “Рокада”. За словами Рокади, курси вивчення української мови різні для кожного студента, оскільки вони призначені для людей, які мають різні рівні освіти, культури та різні мовні навички. Одним із  методів викладання на курсах є ” заняття на свіжому повітрі” -квести. У такий спосіб викладачі допомагають слухачам зняти напругу, долати мовний бар‘єр та застосовувати вже набуті знання на практиці, в реальних ситуаціях, наприклад  замовляючи їжу або купуючи транспортний квиток. Крім того, класи проводяться з використанням підручника “Українська мова для іноземців”, розробленого у 2016 році, Сумським державним університетом спільно з БФ «Рокада» за фінансової підтримки Агентства ООН з питань біженців. Такі курси дуже зацікавили громади біженців, тому кількість слухачів постійно зростає. Наразі в Києві навчається 90 постійних студентів. У Білій Церкві зараз 10 постійних студентів відвідують курси на базі середньої школи №7.  Цьогоріч слухачами курсів є здебільшого представники таких країн, як Афганістан, Сомалі, Ірак, Іран, Бангладеш, Гвінея, Конго, Ефіопія та ін. Групи змішані, разом навчаються чоловіки та жінки. Вік слухачів також різний – від 14 до 64 років, але найбільше все жтаки юнаків (15- 23 років).

За словами Развана та інших біженців, які навчаються в мовному центрі, вони насолоджуються вивченням української мови, оскільки це допомагає їм зрозуміти всю доброзичливість українців. “Чим більше ми вивчаємо українську мову, тим більше ми відчуваємо привітність”. Для Развана  вивчення української мови означає, що він одного разу зможе відкрити свій власний бізнес в Україні а, отже, зможе підтримувати себе та свою родину. Він також додає, що його мрія полягає у власному бізнесі, для того щоб він міг допомагати іншим молодим людям, таким, як він. “Найгірше – це впасти в депресію, у розпач і втратити бажання йти далі…”, – зазначає Разван.

Сьогодні, завдяки своїм навичкам української мови, набутим у Центрі, він підтримує свою сім’ю в Україні шляхом перекладу для них, коли разом відвідують лікарню або йдуть до магазину. Знання  української мови йомутакож допомогло знайти нових друзів, і тепер Равзан грає у футбол з українськими командами.

Разван, обожнює борщ, він також зазаначив, що лише через півтора роки перебування в Україні він відчув, що Україна є його домом. Він каже, що його улюблена риса в українцях полягає в тому, що “коли Ви посміхаєтесь, люди посміхаються у відповідь, коли Ви проходите в магазин або метро, людина попереду завжди притримає двері, поки не пройдете Ви”.

*Заняття проводяться з використанням підручника “Українська мова для іноземців”, розробленого у 2016 році Сумським державним університетом спільно з Благодійним фондом “Рокада” та завдяки фінансовій підтримці Агентства ООН у справах біженців в Україні. Всі заняття проводяться відповідно до рекомендацій Міністерства освіти і науки України.

Поділитися на Facebook Поділитися на Twitter