Фото: ©Проліска/УВКБ ООН/Артур Уляницький
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року змінило долі чи не всіх українців, а багатьом зруйнувало життя. Гуманітарні потреби катастрофічно зросли й зараз допомоги потребують понад 17 мільйонів людей по всій країні. Це спонукало українські неурядові організації (НУО) активізувати свою діяльність для підтримки людей, що постраждали від бойових дій.
Ганна Тимофєєва 2017-го року долучилася до організації «Проліска» й розпочала роботу поблизу лінії розмежування в Донецькій та Луганській областях, де надавала життєво необхідну допомогу місцевим мешканцям. На той час «Проліска» була серед нечисленних НУО, які працювали в цьому регіоні. Коли минулого року війна перейшла до нового етапу, Ганна не припинила допомагати людям.
«Наша команда надає комплексну допомогу місцевому населенню та громадам уздовж лінії фронту й на нещодавно деокупованих територіях. Ми забезпечуємо соціальний супровід, психологічну підтримку, організовуємо роздачу гуманітарної допомоги», — пояснює Ганна.
Фото: ©Проліска/УВКБ ООН/Артур Уляницький
Згадуючи останні 8 років, Ганна зазначає, що для працівників гуманітарної сфери ситуація дуже змінилась. Окрім того, що потреби тепер величезні, зросли також і ризики роботи «в полях». Коли організація планує заходи із надання допомоги, весь час потрібно враховувати руйнування в інфраструктурі населених пунктів, регулярні обстріли тощо.
«Співробітники “Проліски” дбають, аби процес надання допомоги відбувався швидко та ефективно. Проте на заваді нашій роботі стають речі, які ми не можемо контролювати, наприклад, зруйновані дороги, відсутність зв’язку та непередбачуваність бойових дій», — розповідає Ганна.
Олександрівка, колись мальовниче село Лиманської громади, зазнало значних руйнувань. До 24 лютого 2022 року там жило понад 700 людей, а зараз лишилося шестеро. Усі будинки в селі або зруйновані, або пошкоджені внаслідок обстрілів. На даний момент, «Проліска» – єдина організація, яка доставляє туди непродовольчі товари на зиму, теплий одяг, матраци, подушки, теплі ковдри та гігієнічні набори. Щоб захистити людей від дощу та вітру, працівники організації надали їм будівельні матеріали для їхніх пошкоджених осель.
Фото: ©Проліска/УВКБ ООН/Артур Уляницький
«Війна — це завжди лихо, великі руйнування та зламані долі. Я дуже часто потрапляю в населені пункти, яких уже практично не існує й де майже не залишилося мирних мешканців. Наша організація прагне знайти навіть у таких, здавалось би, знелюднених місцях тих, хто потребує допомоги. І найголовніше —дати людям зрозуміти, що вони не самотні, не покинуті напризволяще, а, навпаки, потрібні й важливі для нас».
Після 24 лютого 2022 року наслідки війни для мирних мешканців набули нових обсягів. По-перше, відмінності полягають у масштабах руйнувань, інтенсивності обстрілів, кількості постраждалих і, звичайно, розмірах охоплених воєнними діями територій. По-друге, швидше змінюється лінія бойових зіткнень і з’являється велика кількість деокупованних населених пунктів, що потребують швидкої та всебічної допомоги.
«Для мене людське життя та гідність — не просто слова. Важливо підтримати кожну постраждалу людину, коли тільки це можливо. За декілька років у волонтерстві ця робота вже стала моєю професією. Я рада, що допомагаю людям на такому рівні. Коли бачу сповнені щирої вдячності очі тих, хто пройшов пекло й дістав змогу повернутися до нормального життя, це мотивує мене рухатись далі».
Поділитися на Facebook Поділитися на Twitter
