Завдяки екстреній допомозі з ремонтом житла люди мають змогу залишатися у власних домівках після руйнівних обстрілів
Завдяки екстреній допомозі з ремонтом житла люди мають змогу залишатися у власних домівках після руйнівних обстрілів
Будинок Наталії, 63-річної мешканки Одеси – портового міста з багатою історією, – є пам’яткою архітектури. Історичний центр міста неподалік порту й моря неодноразово опинявся під російськими обстрілами, наслідки яких відчував на собі й будинок Наталії. Але наймасштабніших руйнувань будівля зазнала у квітні 2026 року, коли в неї влучив безпілотник.
«Зазвичай, коли наближаються безпілотники, ми переходимо в коридор і чекаємо. Якщо безпілотники летять дуже близько, ми спускаємося до сусідки, яка мешкає у квартирі на цокольному поверсі, п’ємо чай та чекаємо, поки все закінчиться. Але цього разу ми навіть не встигли спуститися до підвалу», – згадує Наталія. Тоді жінка пережила подвійний шок: спочатку безпілотник влучив у будинок, а потім прийшло усвідомлення масштабу руйнувань. «Нам дозволили повернутися до власних квартир лише о п’ятій годині ранку. Саме тоді ми побачили, скільки всього було знищено».
Після того удару люди дивом вижили, але будинок був серйозно пошкоджений. Як і багато домівок, поруйнованих внаслідок нищівних ударів по різних областях України, квартири Наталії та її сусідів зазнали численних руйнувань: через вибиті вікна, понівечені двері й розтрощений дах ніщо не захищало оселі від вітру, холодів і дощу.
Уже через декілька годин на місце удару прибули фахівці партнера УВКБ ООН, ГО «Десяте квітня», які надавали термінову допомогу Наталії та її сусідам: установлювали дерев’яні панелі й натягували брезент, щоб закрити вибиті вікна, двері й потрощений дах. «Вони працювали не покладаючи рук, допомогли всім у будинку. Приїхали дуже швидко: вже через годину після того, як нам дозволили повернутися, бригади прибули й почали надавати матеріали й допомагати їх встановлювати».
Для постраждалих від повітряних ударів невідкладність гуманітарного реагування набуває особливого значення: що раніше будуть закриті пошкодження, то більше шансів захистити приміщення від шкідливого впливу опадів і зберегти його в придатному для проживання стані до проведення повного ремонту. У випадку Наталії та її сусідів готовність допомогти зі встановленням нових вікон і проведенням ремонтних робіт підтвердила міська влада.
«До того часу вікна в моїй квартирі залишалися затуленими, і я не уявляю, що могло б статися, якби я не отримала цієї допомоги», – ділиться жінка. Від початку повномасштабного вторгнення УВКБ ООН спільно з НУО – партнерами надало доремонтні матеріали понад 680 000 людей, постраждалих від повітряних ударів. Допомога надавалася в прифронтових громадах і містах, що зазнали масованих обстрілів, серед яких Дніпро, Київ, Одеса й Харків.
Заходи з реагування зазвичай розгортають упродовж декількох годин після того, як внаслідок ударів були пошкоджені будинки й зруйновані життя людей, чи то вдень, чи вночі. Надання допомоги стало можливим завдяки тривалій та непохитній підтримці Європейського Союзу, одного з найбільших донорів УВКБ ООН в Україні.
Після обстрілу Наталія та її сусіди отримали набагато більше, ніж дерев’яні панелі й брезент: вони отримали змогу зберегти своє житло й залишитися в місці, де збудували своє життя. Попри глибоку травму, спричинену постійними обстрілами, те, що Наталія проходить ці труднощі разом зі своїми сусідами й громадою, надає жінці сил.
«На жаль, горе зближає – у єдності наша сила».