Цієї зими 450 родин біженців отримали підтримку УВКБ ООН, щоби пережити холодний сезон

Елмі Мухаммед (чоловік) та Ісаак Шамсо Хасан (дружина), 36 та 33 роки відповідно, виховують шестеро дітей. Вони пройшли довгий шлях, рятуючись від небезпеки у Сомалі; спочатку переховуючись в Саудівській Аравії, потім в Росії, а з 2018 році – в Україні. Їхня шоста дитина народилася в Києві.
Два роки тому сім'я подала заявку на отримання статусу біженців в Україні, але дотепер не отримала його. Згідно з українським законодавством, це означає, що родина не отримує соціальної або медичної підтримки від уряду. Не маючи також можливості працевлаштуватись та щось заробити, їм надзвичайно складно виживати.
Агентство ООН у справах біженців та його партнери - громадські організації "Рокада" та "Право на захист" допомагають родині оплатити оренду квартири та комунальні платежі, необхідні продукти харчування та юридичні консультації. Цієї зими потреби сім'ї зросли, оскільки вони стикаються з більшими викликами через низьку температуру та пандемію COVID-19.
«Зима в Сомалі дуже тепла, приблизно від 15 ° C до 17 ° C. До того, як приїхати в Україну, я бачив сніг лише на фотографіях та по телевізору. Коли я побачив його вперше на власні очі, я подумав, що це дуже красиво. І в той же час дуже небезпечно. Протягом нашої першої зими в Києві всі мої діти хворіли на бронхіт, застуду та грип», - каже Ельмі.
Елмі Мухаммед та Ісаак Шамсо орендують невелику двокімнатну квартиру з крихітною кухнею (загальною площею близько 40 квадратних метрів), яку щовечора перетворюють у велику спальню з матрацами та розкладеними диванами. Дитячий одяг лежить та висить скрізь. Я бачу, що Ісаак відчайдушно намагалася зробити стіни теплішими та приємнішими, повісивши на них великі шматки різнокольорової тканини.
“Коли температура знижується, у нашій квартирі стає дуже холодно, бо вікна недостатньо утеплені. Крім того, підлога стає холодною, це дуже погано, оскільки половина дітей сплять на матрацах на підлозі», - розповідає жінка.
«Пандемія COVID для нас дуже важка. Ми просто застрягли в нашій маленькій квартирі. Діти не можуть ходити до дитячого садка та до школи, а нам, дорослим, потрібно багато часу, щоб доглядати за ними», - кажуть батьки.
Через спалах COVID-19 багато шукачів притулку та біженців в Україні опинились у вразливій ситуації через відсутність кола підтримки та джерел доходу. Також були втрачені робочі місця в неформальному секторі, й вони не відновились навіть після карантину.
У травні 2020 року УВКБ ООН в Україні надало фінансову допомогу у вигляді одноразової термінової грошової допомоги COVID-19 для покриття нагальних потреб вразливих сімей, а також тим, хто повідомив, що карантин серйозно вплинув на їхні засоби до існування. Однак ця підтримка у травні лише частково вирішила проблему.
“Ми моніторили ситуацію і дізналися, що COVID-19 продовжує викликати додаткові потреби. Більшість респондентів хвилювались щодо своїх майбутніх потреб, якщо локдаун продовжиться, особливо щодо покриття оренди їхніх квартир. Більше того, багато респондентів визнали, що ціни на їжу зросли, і тому люди купували менше їжі та найдешевші товари», - сказав Юг Біссо, старший радник з питань захисту УВКБ ООН в Україні.
Уряд України запровадив нові обмеження для боротьби з коронавірусом на осінь та зиму 2020/2021 року. Це знову суттєво вплинуло на неформальний сектор праці, на який раніше покладались шукачі притулку та біженці. З огляду на це, УВКБ ООН вбачало нагальну необхідність надати допомогу, пов'язану із зимовим сезоном. Це такі потреби як теплий одяг, житло (оренда) і особливо опалення, оскільки комунальні платежі дуже високі й створюють фінансове навантаження на домогосподарства.
УВКБ ООН дуже вдячне донорам за підтримку під час пандемії COVID-19, зокрема США та Словаччині.