«Тепер, коли дах відремонтували, я впевнена, що зможу пережити цю зиму»
«Тепер, коли дах відремонтували, я впевнена, що зможу пережити цю зиму»
Ларису не лякає наближення зими, оскільки дах і вікна в її будинку були відремонтовані за підтримки УВКБ ООН.
У дворі Ларисиного будинку все ще можна побачити сліди обстрілу, що суттєво пошкодив її домівку: серед уламків покрівлі розкидані осколки ракети. Лариса, 69-річна пенсіонерка, мешкає в Харкові, другому за чисельністю населення місті України, що з початку повномасштабного вторгнення потерпає від нещадних обстрілів. Попри те, що жінка звикла до майже щоденних обстрілів, ракетний удар у березні її приголомшив.
«Мій будинок аж підскочив, все задзвеніло, а потім довелося збирати уламки ракети по всьому дворі. Шифер на даху повністю посікло, а димар розвалило. Також від ударної хвилі повилітали вікна», – згадує Лариса.
Земельна ділянка, на якій стоїть будинок Лариси, належала ще її прапрадіду. На ній вирощували фрукти й овочі та виховували дітей декілька поколінь її предків. Попри близькість до кордону з Росією та безперервні обстріли після початку повномасштабного вторгнення Лариса залишалася в рідному Харкові. Мешкаючи сама, жінка відчула велике полегшення, коли пошкодження було відремонтовано завдяки підтримці Агентства ООН у справах біженців (УВКБ ООН) і місцевого партнера Агентства, БФ «Янголи спасіння», тож їй не довелося шукати тимчасовий прихисток.
«Спочатку вони завезли всі будівельні матеріали, а потім провели всі ремонтні роботи. Я навіть не очікувала. Я думала, що житиму під дощем, дах і надалі протікатиме, а будинок – розвалюватиметься, – ділиться Лариса. – Але в останній тиждень жовтня, ще до початку холодів, всі роботи були завершені. Якби цього не сталося, я б жила в холоді: не було б жодного сенсу вмикати опалення, оскільки за таких умов нагріти будинок було б неможливо. А тепер я впевнена, що зможу пережити цю зиму».
Після того, як будинок Лариси був пошкоджений внаслідок обстрілу, жінка не знала, чи зможе залишатися там упродовж холодних місяців, але тепер вона знову почувається затишно й тепло у власній домівці.
Постійний страх перед можливими обстрілами дається взнаки. Лариса розповідає, що майже не спить вночі, відчуває постійне психологічне напруження. Та все ж жінка рішуче налаштована залишатися у власному домі й вірить, що дочекається тут кінця війни:
«Психологічно ми всі дуже виснажені. Та я впевнена, що ми все витримаємо. Я відчуваю генетичний зв’язок із цією землею. Моя родина тут похована, і я нікуди звідси не поїду».
Коли українці готуються до четвертої зими після початку повномасштабного вторгнення, УВКБ ООН спрямовує зусилля на допомогу людям із найбільш вразливих груп. Ремонтні роботи охоплюють заміну пошкоджених дахів, встановлення сучасних потрійних склопакетів, що забезпечують кращу теплоізоляцію, полагодження дверей і стін. Такі ремонти сприяють заощадженню енергії та зменшенню тепловтрат, що набуває особливого значення в період масштабних знеструмлень.
Напередодні зими УВКБ ООН і місцеві НУО – партнери Агентства допомагають людям відремонтувати пошкоджені будинки.
За підтримки таких донорів, як Хорватія, від початку повномасштабного вторгнення УВКБ ООН відремонтувало понад 50 000 будинків, завдяки чому сім’ї зможуть повернутися до рідних громад, або й надалі проживати в них.
