Грошова допомога в Україні допомагає внутрішньо переміщеним людям впоратися з найнагальнішими потребами

Любові, 76-річній мешканці Добропілля, що на Донеччині, навіть на думку не спадало, що колись вона буде змушена покинути рідну домівку через війну. Коли в червні 2025 року безпекова ситуація в рідному місті суттєво погіршилася, жінку звідти евакуювали волонтери гуманітарної організації.

«Залишатися там вже було неможливо, – згадує Любов. – Щоночі ми були змушені ховатися в підвалі. А вдень було небезпечно навіть просто виходити надвір».

Будинок Любові в Добропіллі, як і багато інших довкола, був сильно пошкоджений. «Вікна повилітали, двері також. Навіть не знаю, що від нього залишилося», – зітхає жінка.

Після того як Любов виїхала з Добропілля, вона спершу опинилася в Транзитному центрі в Павлограді, що на Дніпропетровщині. Там, як і інші евакуйовані, жінка пройшла реєстрацію та отримала першу необхідну допомогу. Оскільки Любов потребувала спеціалізованого догляду, згодом її перевезли до Хмельницького кризового центру соціальної підтримки. Центр надає допомогу й послуги з проживання людям, які залишилися сам на сам зі складними життєвими обставинами, зокрема внутрішньо переміщеним людям з інвалідністю.

«Я дуже рада, що опинилася тут. До нас тут дуже добре ставляться. Мені було страшно евакуйовуватися, але тут я почуваюся в безпеці, – ділиться Любов. – У Центрі мені не потрібно платити за проживання, тож у фінансовому плані це велике полегшення».

Єдиним доходом Любові, як і багатьох інших літніх людей, є скромна пенсія та гуманітарна допомога. Жінка одержує близько 4 600 гривень (приблизно 100 доларів США) на місяць, і цього не вистачає для покриття базових витрат. Грошова допомога від Агентства ООН у справах біженців (УВКБ ООН) допомагає подолати скруту.

Війна в Україні й надалі руйнує життя та погіршує матеріальне становище людей. В умовах кризи грошова допомога стала одним із найефективніших способів підтримки людей, що надає отримувачам змогу самостійно вирішувати, які потреби є найгострішими – чи то придбання ліків і продуктів, чи то оплата транспортних послуг, оренди житла або всього необхідного для того, щоб залишатися в теплі взимку. Тож надання грошової допомоги є також способом підтримки місцевої економіки.

Програма грошової допомоги, втілювана УВКБ ООН в Україні, є наймасштабнішою серед подібних програм Агентства у всьому світі. Від початку повномасштабного вторгнення УВКБ ООН в Україні надало грошову допомогу 2,5 мільйона людей на загальну суму понад 742 млн дол. США. Упровадження програми допомоги стало можливим завдяки підтримці надійних донорів Агентства, зокрема Фінляндії.

Для Любові, яка зараз проживає в Хмельницькому, грошова допомога стала справжнім рятівним колом– такою необхідною матеріальною підтримкою в умовах переміщення. Тепер жінка може придбати все необхідне, а саме ліки. «Майже всі гроші йдуть на ліки. У моєму віці цього не уникнути. Мушу купувати ліки щотижня, а вони не дешеві», – ділиться Любов.