Упродовж чотирьох років війни можливість працювати й займатися корисною справою змінює життя біженців з України в Європі

На початку п’ятого року війни понад 5,9 мільйона біженців з України прагнуть залишатися в безпеці й відбудовують своє життя в інших країнах. Більша частина з них перебуває в Європі. Агентство ООН у справах біженців, УВКБ ООН, працює в Україні, де надає життєво необхідні послуги із соціально-правового захисту й гуманітарну допомогу, а також підтримує економічну інклюзію біженців у європейських країнах, що їх приймають.

З перших днів кризи країни Європи відкрили свої кордони й прийняли біженців з України у своїх громадах, запропонувавши їм не лише безпеку, але й тимчасовий захист. Завдяки цьому статусу біженці мають змогу реалізувати свої права, отримати життєво необхідні послуги, а головне, – працювати з першого дня. Проте біженці і надалі стикаються з труднощами у включенні до соціально-економічного життя, зокрема, в пошуку гідної роботи, можливостей для отримання освіти й послуг із соціально-правового захисту.

Гостинний прийом у Литві

Світлана Залужна, 43-річна мати трьох дітей, була змушена разом із сім’єю покинути рідну Одесу. Переміщення до Литви могло стати для родини випробуванням. Проте жінка розповідає: «Від самого початку Литва гостинно прийняла українців, з теплотою та повагою. Я почувалася, наче в гостях у старшої сестри, яка проявила увагу, запропонувала захист і поставилася з розумінням. Упродовж декількох років на вулицях можна було побачити українські прапори, і навіть сьогодні в громадському транспорті висять плакати зі словами: «Литва любить Україну». І це не просто символи. З таких речей складається те, як ти сприймаєш життя в цій країні.»

Литва – одна з декількох сусідніх країн, що прийняли біженців з України. У цих країнах українці знайшли безпеку й повернули собі відчуття нормального життя, що стало суттєвою підтримкою на шляху до відновлення власного життя в нових громадах.

Попри те, що більш як половина українців працездатного віку має роботу, складнощі з працевлаштуванням зберігаються

Проте для ефективної інтеграції в громади необхідні дієві, закріплені на законодавчому рівні механізми, що передбачають залучення всього суспільства для забезпечення можливостей отримати гідну роботу. Нещодавно УВКБ ООН опублікувало звіт, в якому представило аналіз інтеграції українських біженців у віці від 20 до 64 років на ринках праці різних країн Європи в середині 2025 року. Аналіз відповідей понад 6 000 респондентів показав, що 57 % з них працевлаштовані. І попри те, що цей показник на 22 % менший за кількість працевлаштованих громадян цих країн, він свідчить про спроможність біженців активно залучатися до розбудови місцевої економіки.

У 2023 році задля підтримки біженців з України в Литві Світлана започаткувала соціальну ініціативу Open Nations. Трансформуючи розділеність у соціальну згуртованість, організація допомагає біженцям побудувати містки до литовського суспільства.

Світлана вважає, що її професійна реалізація відіграла велику роль в інтеграції її сім’ї в новій країні. «Я заснувала неурядову організацію, залишаюсь професійно активною та зростаю. Моя робота придає сенсу моєму життю, – пояснює жінка. – З упевненістю можу сказати, що Литва створила умови для гідного життя біженців. Це не означає, що проблем немає. Але це справді змінює досвід переміщення та допомагає відбудувати життя».

Проте не всі проблеми вдалося розв’язати: майже 60 % працевлаштованих біженців виконують роботу, що не відповідає їхній кваліфікації, а третина людей із вищою освітою працює на посадах некваліфікованих працівників, тоді як цей показник серед громадян країни становить 7 %. Така невідповідність виконуваної роботи кваліфікації є основною причиною різниці в медіанній заробітній праці біженців і громадян країни, що їх приймає.

«Мені відомі тисячі історій біженців, які стикаються з неймовірними труднощами через відсутність можливостей для професійної реалізації. Високоосвічені люди, які в Україні побудували успішну кар’єру, змушені погоджуватися на посади значно нижчого соціального й професійного рівня. Це призводить не лише до втрати доходу, але й статусу, професійних мереж і адекватного самосприйняття»,

– зазначила Світлана Залужна.

Шлях до зростання: як економіка країн, що приймають біженців, могла б щорічно зростати на 0,7 %

Ефективна інтеграція на ринках праці створює потужні тенденції, вигідні для всіх сторін. Біженці отримують змогу відбудувати власне життя та стати самозарадними, одночасно долучаючись до розбудови громад і соціально-економічного розвитку регіону.

«Дослідження щодо перебування біженців з України в країнах Європи, нещодавно проведене УВКБ ООН, свідчить про те, що за умови розв’язання таких проблем, характерних для ринку праці, як безробіття та робота на посадах, що не відповідають кваліфікації, суттєво підвищуються темпи економічного зростання», – ділиться старша радниця з питань розвитку Сьюзан Клінк. Наприклад, економіка Німеччини зростала в середньому на 0,9 % щорічно протягом останніх 10 років. Завдяки залученню біженців до роботи на посадах, що відповідають їхній кваліфікації, показник ВВП міг би збільшуватися на 0,7 % щороку.

У 2022 році Катерина Івінська разом із чоловіком і однорічним сином була змушена рятуватися втечею від війни. Сім’я знайшла безпеку в Боснії і Герцеговині. УВКБ ООН і партнер Агентства, Catholic Relief Services, допомогли Катерині пройти навчання та знайти роботу. Наразі жінка працює в IT-компанії.

Тепер жінка без страху дивиться в майбутнє. Кожен день роботи наближає її до того рівня безпеки, про який вона мріяла. «Я дуже всім вдячна. Тепер у мене є робота й можливість працювати й забезпечувати світле майбутнє моє і моєї дитини».

Інтеграція біженців означає зменшення залежності від допомоги

Успішна інтеграція біженців в громади, що їх приймають, означає зменшення залежності від гуманітарної та державної допомоги, підвищення рівня самозарадності та економічної залученості, а також розв’язання проблеми браку кадрів. Але підвищення показників зайнятості й подолання проблеми невідповідності виконуваної роботи рівню кваліфікації має поєднуватися із запровадженням доступних програм вивчення місцевої мови для різних рівнів і таких систем підтримки, що допомагають усунути практичні перешкоди, зокрема пов’язані з доглядом за дітьми. Одночасно держави мають посилювати системи визнання кваліфікації, наприклад, пропонуючи адаптаційні курси або пришвидшуючи процеси визнання документів про освіту й професійні вміння.

Попри те, що Світлана не впевнена в тому, яке майбутнє на неї чекає, наявність роботи вселяє в неї відчуття стабільності. «Нікому б не хотілося все життя лише намагатися вижити. Нікому б не хотілося, щоб він або вона, їхні діти й внуки голодували, замерзали, зривалися з місця в пошуках безпеки й втрачали все. Всі ми прагнемо жити гідним і щасливим життям».