УВКБ ООН допомагає людям похилого віку та особам з інвалідністю відновлювати життя в безпечних і гідних умовах
УВКБ ООН допомагає людям похилого віку та особам з інвалідністю відновлювати життя в безпечних і гідних умовах
Агентство ООН у справах біженців (УВКБ ООН) співпрацює з Міністерством соціальної політики, сім’ї та єдності України задля зміцнення та розширення системи соціальних послуг для людей похилого віку й людей з інвалідністю, які були змушені покинути власні домівки та були евакуйовані з прифронтових громад в різні куточки України.
Серед результатів співпраці – відремонтовані приміщення у двох санаторіях – спеціалізованих медичних закладах у Миргороді й Трускавці, а також у декількох інших закладах, що тепер функціонують як центри підтриманого проживання та стаціонарного догляду. У відремонтованих санаторіях втілюється пілотна програма соціальної адаптації, розроблена з урахуванням потреб людей похилого віку та осіб з інвалідністю, які перемістилися з небезпечних районів. Програма покликана покращити соціальну незалежність людей.
«Уперше за всі роки війни я живу повноцінним життям, а не просто виживаю»
59-річний Андрій Сугак був змушений виїхати з Костянтинівки, що в Донецькій області, після того, як його будинок і будинок його сестри були зруйновані внаслідок обстрілу. Намагаючись вижити, чоловік разом із сестрою та літнім батьком декілька місяців переселявся з квартири на квартиру. Зрештою сім’я опинилася в санаторії «Слава» в Миргороді Полтавської області.
Андрій пересувається за допомогою крісла колісного, тож тривалий час чоловік не міг знайти умови, що відповідали б його потребам у пересуванні. Жити окремо від сім’ї Андрій категорично не хотів.
«Ми хотіли виїхати раніше, але не могли знайти куди. Ніде не було таких умов, що підходили б людині в кріслі колісному й одночасно надавали змогу всій сім’ї бути разом. Ми продовжували пошуки й нарешті знайшли це місце», – ділиться Андрій.
У санаторії «Слава» в Миргороді для сім’ї знайшлося дві кімнати, а разом із цим вперше після того, як війна й вимушене переміщення зруйнували їхнє звичне життя, Андрій та його рідні повернули собі відчуття стабільності. «Умови тут комфортні й підходять для людини в кріслі колісному. Нарешті ми маємо водопровідну воду та тепло й відчуваємо турботу. Уперше за всі роки війни я живу повноцінним життям, а не просто виживаю», – говорить Андрій.
Кожна деталь життя Андрія в рідному домі була сповнена особливим сенсом. «Коли я облаштовував власний дім, я врахував всі свої потреби. Оскільки я займаюся професійним ремонтом електроніки, у мене багато інструментів. І це для мене не просто робота – це моє життя. Люди зверталися до мене по допомогу, і я відчував, що роблю важливу справу. Сподіваюся, що якийсь час тут поживу, відпочину, а потім знайду можливість, щоб знову працювати й допомагати іншим», – ділиться Андрій.
Підтримувані УВКБ ООН санаторії, що за сприяння Міністерства соціальної політики, сім’ї та єдності України втілюють прогресивний пілотний проєкт, не лише пропонують різні види соціальних послуг – вони надають внутрішньо переміщеним людям можливість повернути собі незалежність і відновити власні життя. Пілотна програма із соціальної адаптації стала можливою завдяки об’єднанню зусиль Міністерства, УВКБ ООН і партнерів Агентства, БФ «Право на захист», БФ «Рокада» й БФ NEEKA. Для кожного учасника пілотної програми розробляється індивідуальний план соціальної адаптації, що надає їм змогу відновити життя та самостійно піклуватися про себе. Програма також сприяє зміцненню спроможностей цієї комплексної соціальної служби, адаптованої до особливих потреб людей похилого віку й людей з інвалідністю, які вимушено перемістилися з небезпечних районів.
Соціальна адаптація – індивідуальний підхід, що враховує потреби кожного
Послуга соціальної адаптації дозволяє враховувати ситуацію конкретної людини й допомагає внутрішньо переміщеним людям відбудувати своє життя на основі довгострокових рішень, одночасно зміцнюючи зв’язки в громаді й сприяючи інтеграції переміщених людей у нову громаду. Це має особливе значення для людей похилого віку, які до вимушеного переміщення проживали у власних домівках і самі піклувалися про себе за підтримки сусідів і членів родини, які мешкали неподалік. Проте переживши переміщення, руйнування та окупацію, ці люди втратили важливі мережі соціальної підтримки. Програма соціальної адаптації розглядає ситуацію людини в цілому й комплексно підходить до задоволення її потреб.
Соціальна працівниця організації – партнера УВКБ ООН, БФ «Право на захист», Людмила Логвін наголошує, що стандартного рішення для всіх не існує: маршрут кожної переміщеної людини формується навколо конкретних потреб, можливостей та обставин людини.
«Ми визначаємо, що конкретно заважає людині зробити наступний крок. В окремих випадках ми допомагаємо людям знайти сільський будинок, де вони мають платити лише за комунальні послуги або символічну орендну плату, а інколи підшукуємо житло, в якому двоє-троє людей можуть жити разом і спільно платити за оренду. Через проблеми зі здоров’ям одні люди потребують житла неподалік лікарні або аптеки, а іншим необхідні соціальні послуги з безперервного догляду. Інколи рішення важко знайти. Саме тому ми укладаємо індивідуальні плани, вивчаємо можливі варіанти разом і підтримуємо людину на шляху до соціальної адаптації», – пояснює Людмила.
«Я відчуваю, що мені тут не просто допомагають – мене помічають»
Олександр, який у 2022 році був змушений переміститися до Львівської області з Лисичанська, що на Луганщині, докладає багато зусиль для того, щоб стати частиною його нової громади. Після того, як унаслідок обстрілу його рідний дім було зруйновано, чоловік два роки прожив у Львові, переїжджаючи з одного тимчасового житла до іншого, а зрештою оселився в закладі підтриманого проживання в селі Заплатин.
Життя Олександра змінилося, коли він знайшов місцеву групу підтримки для людей з інвалідністю. «Я шукав такий простір ще з того часу, як став людиною з інвалідністю. Тут ніхто не буде вас жаліти. Тут вас розуміють. Я відчуваю, що мені тут не просто допомагають – мене помічають».
Наразі Олександр готується складати іспит з водіння та активно шукає можливість працювати електрозварником. Чоловік також подав заявку на отримання гранта й сподівається придбати інструменти, щоб знову працювати й відновити свою справу: «Я хочу здобути повагу людей. Хочу стати частиною цієї неймовірної громади. Але щоб цього досягти, я мушу працювати й бути самостійним». Послуга підтриманого проживання покликана підтримати таких людей, як Олександр: вона надає їм можливість відновити власне життя та самим давати собі раду.
Війна та вимушене переміщення найвідчутніше позначилися, зокрема, на людях похилого віку й особах з інвалідністю. Завдяки ініціативам зі зміцнення та розширення соціальних послуг з підтриманого проживання, стаціонарного догляду й соціальної адаптації люди похилого віку й особи з інвалідністю перебувають у безпечних і гідних умовах під час переміщення. У кожному випадку, коли це можливо, такі послуги допомагають людям відновити власне життя та самозарадність.
Допомагаючи людям відновити здатність до самостійного життя, програма сприяє втіленню Національної стратегії деінституціалізації, що передбачає заміну інституційного догляду підходами, орієнтованими на людей. Ініціативи УВКБ ООН також тісно пов’язані з планами Уряду щодо втілення концепції активного старіння.
«Досвід переміщення руйнує та паралізує життя. Після переміщення в людей з’являється багато потреб, яких вони раніше не мали. Найглибший вплив переміщення має, зокрема, на людей похилого віку. За допомогою розроблених ініціатив УВКБ ООН не лише підтримує державні програми захисту найбільш вразливого населення, але й сприяє переформуванню системи соціального захисту, що в майбутньому забезпечить кращу підтримку літнього населення», – зазначила Ніна Шрепфер, заступниця Представниці УВКБ ООН з питань захисту.
