Почати спочатку: внутрішньо переміщена сім’я повертає собі відчуття стабільності в селищі на Миколаївщині
Почати спочатку: внутрішньо переміщена сім’я повертає собі відчуття стабільності в селищі на Миколаївщині
Коли у квітні 2022 року Артем і Софія були змушені покинути рідну домівку на сході України, окрім документів, вони майже нічого не взяли із собою. Артем – 29-річний лікар із Сіверська, що на Донеччині, Софія – 24-річна психологиня з Краматорська.
Рятуючись від постійних обстрілів, що перетворили рідне місто на руїни, подружжя разом із донькою Варварою опинилися в Березанці, що на Миколаївщині.
«Покинути рідну домівку означало не лише виїхати в пошуках безпеки – ми також мусили прийняти, що відбудовувати все те, чого ми вже досягли, нам доведеться з нуля», – ділиться Артем.
Перші місяці після переміщення Артема й Софію, як і багатьох переміщених сімей, охоплювало відчуття невизначеності. Спочатку сім’я розмістилася в тимчасовому житлі, а потім орендувала квартиру в Березанці. Майже чотири роки подружжя разом із донькою мешкало в маленькій орендованій квартирі. На оплату оренди й комунальних послуг уходив майже весь дохід сім’ї. Попри те, що Артему вдалося знайти роботу, нестабільна ситуація з житлом й додатковий фінансовий тягар не давали змоги планувати майбутнє.
І хоча проблем було немало, Артем швидко доєднався до місцевої системи охорони здоров’я та почав працювати сімейним лікарем у громаді. Його робота стала особливо цінною з огляду на навантаження на сільські медичні послуги, спричинене переміщенням населення та постійними безпековими ризиками.
«Варвара постійно питала, коли ми повернемося додому. У якийсь момент ми усвідомили, що нам треба створити нове відчуття дому тут і не триматись за минуле», – розповідає Артем.
Ситуація докорінно змінилася, коли сім’ю було відібрано для участі в програмі допомоги з житлом, яку УВКБ ООН разом із партнером БФ «Карітас України» втілює в Миколаївській області у координації з обласною владою.
Метою цієї ініціативи є забезпечення більш довгострокових рішень для внутрішньо переміщених людей і створення умов, за яких вони можуть залишити колективні центри або непридатне чи нестабільне житло. У межах програми УВКБ ООН сприяє переобладнанню комунальних об’єктів у гідне житло для переміщених сімей, роблячи внесок у розширення державного житлового фонду для людей, змушених тікати від війни.
Утілення програми допомоги з житлом у Березанці передбачало повний ремонт восьми квартир, зокрема монтаж усіх інженерних систем і базове умеблювання. Тож переміщені сім’ї можуть одразу переїхати до нового житла й повернути собі відчуття дому й звичного життя. Від початку повномасштабного російського вторгнення УВКБ ООН долучилося до створення тимчасового житла для 250 сімей у різних куточках України.
«Уперше за багато років ми знову відчуваємо, що можемо вільно дихати. Ми більше не переймаємося тим, як заплатити чергову орендну плату – тепер ми можемо планувати навчання Варвари в школі, відкладати гроші й знову планувати майбутнє», – ділиться Софія.
Тепер, коли проблему з житлом розв’язано, Софія планує відновити практику, зокрема надавати вкрай необхідну психосоціальну допомогу переміщеним сім’ям у громаді. Така інтеграція для подружжя – це і шлях до особистого відновлення, і внесок у стійкість громади, що їх прийняла.
Основна проблема, з якою стикаються переміщені сім’ї в різних областях України, – відсутність належного й доступного житла з чіткими гарантіями проживання. За підтримки таких донорів, як Європейський Союз, УВКБ ООН і надалі співпрацює з національними й регіональними організаціями й створює рішення для тих, хто потребує підтримки в розв’язанні проблем із житлом, розширює можливості для отримання життєво необхідних послуг й підтримує такі сім’ї, як Артемова, на шляху до гідного відновлення життя та інтеграції в нові громади.
