«Війна нас переслідує»: УВКБ ООН надало переміщеній родині матеріали для швидкого ремонту житла після обстрілів
«Війна нас переслідує»: УВКБ ООН надало переміщеній родині матеріали для швидкого ремонту житла після обстрілів
Максим Давиденко сидить зі своєю дружиною Катериною та донькою Олександрою на кухні після встановлення нових вікон за підтримки партнера УВКБ ООН, ГО «Десяте квітня».
Коли війна дісталася їхнього рідного міста Покровська в Донецькій області, родина Давиденків вирішила виїхати до Кривого Рогу в сусідній Дніпропетровській області в пошуках безпеки. Вони намагалися розпочати нове життя, проте пізніше вирішили повернутися, відчуваючи тугу за домом та не бажаючи відмовлятися від свого бізнесу.
«Дім є дім», — каже Катерина, приватна підприємниця з Покровська, яка мала магазин одягу.
На жаль, оскільки війна лише продовжувалася та загострювалася, перебування в Покровську було неможливим через швидке просування російських військ та безперервні обстріли. Восени 2024 року родина знову була змушена покинути дім і, зрештою, знайшла певну стабільність — цього разу в Одесі, на півдні України.
Вони орендували простору квартиру, щоб розміститися всією родиною з шести осіб. Максим влаштувався на роботу на місцевому заводі, а Катерина почала працювати консультанткою в магазині, щоби допомагати батькам та бабусі, яка майже не може пересуватися без сторонньої допомоги. Їхня дев’ятирічна донька Олександра знову пішла до школи — цього разу очно. Життя, хоч і повільно, почало налагоджуватися.
Але в ніч на 14 листопада все змінилося. О 22:00 вечора Одесу атакували дрони.Один з них впав у дворі їхньої будівлі, спричинивши значні руйнування. У квартирі повилітали вікна та двері, уламки розлетілися по кімнатах.
«Пролунав гучний вибух. Я побачив жовтий спалах, почув гучний гуркіт, а потім повна темрява. Я думав, що це кінець», – згадує Максим. «Моя донька почала кричати, у неї сталася панічна атака, і я побіг до неї. Вона сиділа на колінах у дідуся, кричала та плакала».
Родина поспішила до підвалу, оскільки обстріли продовжувались. Як тільки стало безпечно Максим вийшов оглянути оселю і оцінити пошкодження. «Я бачив, що наша кухня повністю відкрита для вулиці». Все було охоплене полум’ям. Я думав: «У мене більше немає дому», – згадує він.
Мама Катерини Наталія додає: «Мені довелося переїхати з рідного дому в Покровську, а потім з Кривого Рогу в пошуках безпеки та кращих можливостей, а також через необхідність лікування мого неврологічного захворювання. Я думала, що опинилась у відносно безпечному місті, але війна продовжує нас переслідувати».
Наступного ранку Агентство ООН у справах біженців (УВКБ ООН) разом із партнерською неурядовою організацією «Десяте квітня» доставили родині Давиденків, а також іншим постраждалим від обстрілу, екстрені набори для ремонту житла. Набори містять такі матеріали, як дерев'яні дошки та поліетиленову плівку, щоб люди могли терміново ремонтувати свої будинки, мінімізуючи подальші пошкодження від негоди та дозволяючи їм залишатися в теплі протягом морозних зимових місяців.
Завдяки підтримці таких донорів, як уряд Норвегії, УВКБ ООН та його партнери надали понад 425 000 людям по всій Україні екстрені набори для ремонту житла з початку повномасштабної війни. Найбільш вразливі сім'ї, які не можуть самостійно ефективно використовувати набори матеріалів, отримують додаткову допомогу від партнерів УВКБ ООН з числа неурядових організацій. У 2024 році УВКБ ООН та його партнери надали екстрені набори для ремонту житла у 24 регіонах України, причому більша частина допомоги була надана мешканцям Донецької, Харківської, Херсонської, Дніпропетровської та Сумської областей.
Максим пояснює, що в Одесі матеріали для швидкого ремонту були життєво важливими для родини: «“Десяте квітня” роздало матеріали всім, кому вони були потрібні. Ми з тестем використовували дошки та фанеру, щоб загерметизувати вікна та двері на кухні. Це було найнеобхідніше на той момент. Нам не довелося думати, куди йти чи кому платити, щоб це купити. Ось так ми пережили зиму і нам не довелося переїжджати втретє».
