Знов до школи: Як підземні укриття стали простором для безпечного навчання для дітей в Україні
Знов до школи: Як підземні укриття стали простором для безпечного навчання для дітей в Україні
У Харківській області на північному сході України, де половину шкіл було пошкоджено або зруйновано внаслідок російських обстрілів, освіта — це не просто уроки в класі, а передусім безпека та відчуття нормального життя для дітей.
Для учнів, які роками чекали можливості повернутися до очного навчання, клас — це набагато більше, ніж просто місце для уроків. Це символ стійкості й надії на краще майбутнє — навіть посеред війни. І в умовах постійних російських обстрілів прифронтового регіону він дає дітям таку необхідну безпеку.
«Я зможу побачити своїх друзів!»
Коли десятирічний Гліб нарешті зайшов у свій новий клас в укритті, він не міг приховати свого хвилювання. Минуло понад три роки, відколи він востаннє відвідував школу. Протягом більшої частини його дитинства повітряні тривоги, обстріли та війна обмежували його можливості навчання лише до онлайн-уроків, ізолюючи від друзів і вчителів.
«Я майже не встиг походити до школи — тільки трохи, менше року, а потім ми всі сиділи вдома, навіть друзів не бачив. А зараз я дуже радію, бо нарешті знову зможу побачити друзів і однокласників! І зможу підняти руку на уроці — і вчителька мене побачить», — поділився Гліб, який прийшов до школи разом з мамою, коли в його школі у Харкові відкрили нові класи у сховищі.
Школа Гліба — одна з шести у Харківській області, де облаштовано підземні класи в межах спільного проєкту Агентства ООН у справах біженців та Всесвітньої лютеранської федерації у співпраці з місцевою владою. Цей проєкт доповнює ініціативу Уряду та Президента України зі створення укриттів у школах, для відновлення безпечного доступу до очного навчання для тисяч дітей.
УВКБ ООН та Всесвітня лютеранська федерація вже відремонтували та реконструювали п’ять підземних шкіл, а шосту — забезпечили меблями та всім необхідним для навчання. Завдяки цьому майже 2 500 учнів і понад 400 учителів тепер можуть навчатися очно та у безпеці — без постійного переривання уроків і термінових спусків до укриттів під час обстрілів та повітряних тривог.
Навчання поза екраном
Протягом своєї десятирічної педагогічної практики вчителька початкових класів Анастасія Маковецька супроводжувала багатьох молодих учнів у перші роки їхнього навчання. Вона звертає увагу на особливі труднощі, з якими стикаються наймолодші школярі, особливо під час дистанційного навчання.
«Маленькі діти вчаться не лише з книжок, а й одне в одного», — пояснює вона. «Їм потрібне навчання у класі, тому що це важлива частина їхнього особистого розвитку. Діти вчаться спілкуватися, дружити, разом вирішувати проблеми. Вони тактильні, вони люблять обійматись, ділитися іграшками та просто бути поруч один з одним. Це важливі навички, які неможливо розвинути через екран».
Анастасія також наголошує, як сильно її учні чекали на повернення до школи: «Вони чекали цього дня дуже довго. Цілі вихідні готували наплічники та рахували години до занять. Здавалося, ніби чогось не вистачало в їхньому житті, і тепер нарешті це повернеться. Це те, що їм було потрібно. Шанс знову бути дітьми».
Повномасштабне вторгнення серйозно вплинуло на систему освіти України: понад 3600 шкіл та університетів було пошкоджено та близько 400 повністю зруйновано. За даними ООН, близько чотирьох мільйонів дітей і досі мають обмежений доступ до освіти, а близько 600 тисяч школярів по всій країні не можуть навчатися очно. Це посилює вже й без того вразливий стан дітей: 44% з них повідомляють про проблеми з ментальним здоров’ям і соціалізацією.
Переломний рік для випускників
Для старшокласників, як-от 16-річної Катерини, яка закінчує школу і готується до вступу в університет, можливість повернутися до очного навчання є не менш важливою.
«Онлайн-навчання, звісно, мало свої переваги, але розуміти матеріал було набагато важче, особливо у випускному класі, де оцінки мають велике значення», — розповідає Катерина. — «Без живого спілкування з учителями завжди чогось бракувало, і мені було складно засвоїти багато тем. Це дуже виснажувало, бо я розуміла, що ці оцінки вплинуть на моє майбутнє».
Тепер, повернувшись у клас, вона знову відчуває мотивацію до навчання. «Коли ти поряд із однокласниками — це зовсім інше. Легше зосередитись, ставити запитання, краще розуміти те, що ми вивчаємо».
Дивлячись у майбутнє, Катерина розмірковує про кар’єру психолога: «Я хочу допомагати людям, особливо дітям, які пережили травму через війну, так само як і я», — каже вона. — «І я знаю, що саме навчання у школі зараз готує мене до цього шляху».
Підтримку УВКБ ООН у створенні класів в укриттях для безпечного очного навчання було погоджено під час зустрічі Верховного комісара ООН у справах біженців Філіппо Гранді з Президентом України Володимиром Зеленським під час візиту Верховного комісара до України в липні 2024 року.
